Батьки вважають турботу про зміцнення здоров'я дітей справою важливою, але лише деякі по-справжньому використовують для цього можливості хортингу та фізичної культури. І самі батьки в більшості своїй самокритично оцінюють свою участь у фізичному вихованні дітей, посилаючись при цьому на ряд причин, які заважають їм проявити себе більш активно. Дійсно, частина батьків не має достатньої фізкультурної підготовки. Спостереження показують, що батьки зазвичай активні й винахідливі у створенні гарних побутових умов, у турботі про те, щоб діти були гарно одягнені, смачно і ситно нагодовані. Все це добре. Погано те, що часто на цьому й заспокоюються, вважаючи, що гарне здоров'я дитини вже буде забезпечено автоматично. А на ділі виходить, що надмірний комфорт і рясне харчування при недостатньо активному руховому режимі часто породжують побутову лінь, послаблюють їх здоров'я, зменшують їх працездатність. У фізичному вихованні головним є формування фізкультурно-гігієнічних навичок. Навички чіткого режиму навчання і сну, раціонального проведення вільного часу, ранкова гімнастика, водні процедури - все це перетворюється з часом в самі собою зрозумілі принципи організації кожного дня. Дуже корисною була б перевірка і допомога при виконанні домашніх завдань тренера з хортингу. На відміну від завдань з інших предметів, вони можуть бути індивідуальні: якщо не виходить на уроці, то вдома можна розучити перекиди і навчитися підтягуватися. Увага дорослих потрібна підліткам у великому і малому, простому і складному. Що буде робити дитина на вулиці? Щоб прогулянковий час не проходив у порожню, а то й у небезпечних заняттях, необхідно, як мінімум, наступне: допомогти дитині освоїти хоча б 3-4 найбільш прості, відомі всім ігри, які вона могла б затіяти з однолітками. Навчити її найбільш важливим руховим умінням і навичкам, щоб вона у будь-який час року могла знайти, чим зайнятися. Забезпечити її необхідним фізкультурним інвентарем. Не забувати поцікавитися, як пройшов її вільний час.
Важливий вибір мети: дорослі повинні знати, що їм робити конкретно в даний час року, в застосуванні до можливостей дитини, тоді і фізичне виховання йде успішніше.
Суттєвим є і така обставина: спільні заняття, спільні спортивні інтереси дають батькам можливість краще дізнатися про думки дитини, створюють і зміцнюють у сім'ї обстановку взаємної уваги і ділового співтовариства, таку необхідну для вирішення будь-яких виховних завдань.
Спільні заняття приносять такі позитивні результати:
- пробуджують у батьків інтерес до рівня «рухової зрілості» дітей і сприяють розвитку в дітей рухових навичок відповідно до їх віку та здібностями;
- поглиблюють взаємозв'язок батьків і дітей;
- надають можливість позайматися фізкультурою за короткий відрізок часу не тільки дитині, але і дорослому: батько показує дитині ті або інші вправи і виконує більшість з них разом з ним;
- дозволяють з користю проводити той вільний час, який мати або батько присвячують дитині;
- служать взаємозбагаченню, сприяють всебічному розвитку дитини.
Прекрасно, якщо батьки вчать дитину, допомагають їй, до того ж самі беруть участь у оздоровчих заходах та змаганнях. Спортивні інтереси в такій сім'ї стають постійними. У якому виграші буде заклад, якщо візьметься за проведення таких спільних спортивних заходів! Нехай навіть це не обов'язково змагання, нехай це буде просто фізкультурне свято. Згадаймо дух народних забав, розваг, головне в них - не прагнення до першості, а можливість прийняти участь, спробувати свої сили, отримати задоволення від руху, від гри. Ми звично звертаємо увагу на те, що діти засиджуються біля телевізора. Нам самим треба намагатися подолати глядацьку всеїдність, і дітей цьому вчити. Тоді звільниться час для прогулянок, ігор на свіжому повітрі, спортивних розваг, не буде пізнього режиму сидіння біля телевізора. Справа не в тому, щоб «відволікти» дитину від телевізора. Необхідно зробити з нього свого помічника. Він дає велику телеінформації з фізичної культури і спорту. З передач завжди можна і потрібно багато чого запозичити для своєї сім'ї: цікаві вправи, ігри, конкурси, естафети. Безперечна користь є від багатьох інших спортивних передач: фізкультурних свят, олімпіад, змагань - вони розширюють спортивну ерудицію, викликають інтерес до фізичної культури.
А якщо батьки постараються хоча б частково компенсувати рухову пасивність, влаштувавши під час перерв у футбольному або хокейному матчах фізкультурну паузу: пробігтися біля будинку, «порахувати» щаблі у своєму під'їзді, пострибати через скакалку, то це буде дуже добрим додатком до телепередачі.
Спільні заняття спортом дитини разом з батьками є одним з основних аспектів виховання.
"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
|
