Спортивна гімнастика.

Чоловіча спортивна гімнастика включає вправи на перекладині, кільцях, брусах, коні, вільні вправи, опорний стрибок.

Змагання зі спортивної гімнастики для жінок включають вправи на брусах, колоді, опорний стрибок і вільні вправи.

Спортивна гімнастика є олімпійським видом спорту. Гімнастика (від грец. «гімназо» - навчаю, треную) – система тілесних (фізичних) вправ, яка склалася у Давній Греції за багато віків до нашої ери. Метою гімнастики були загальний всебічний фізичний розвиток та самовдосконалення. Іншою версією походження слова гімнастика є від грецького «gumnos» - оголений (як відомо, древні греки займались тілесними вправами оголеними). Крім загальнорозвиваючих і військових вправ, вправ з верхової їзди, плавання, імітаційних та ритуальних танців, гімнастика древніх греків включала і вправи, з яких проводились публічні змагання - біг, стрибки, метання, боротьба, кулачний бій, їзда на колісницях, які, в свою чергу, включалися в програми Олімпійських ігор, що проходили з 776 року до нашої ери по 392 рік н.е. протягом 1168 років. Витоки гімнастики розпочинаються з третього тисячоліття до нашої ери. Найдавніші згадки про систему гімнастичних вправ існують в Індії, адже саме там почала свій шлях славнозвісна система індійських йогів. Є зображення тих часів, на яких показані гімнасти, які брали участь у ритуальних святах, демонструючи свою силу і спритність. В той же час, на теренах стародавнього Китаю гімнастичні вправи використовували як лікувальний і профілактичний засіб.

Неоціненний внесок у розвиток і поширення гімнастики зробили стародавні греки.

Всім відомо, що в древній Елладі панував культ здорового, гарного тіла. Заняття спортом були невід’ємною частиною життя, в якому гімнастика займала особливе місце. Адже гімнастика розвивала силу, мужність, витривалість і духовну впевненість, нею починали займатися ще з дитинства. Були створені спеціальні школи – гімназії, де з дітей виховували справжніх атлетів. А викладачів гімназій того часу називали гімнасіархами. Гімнасіархи були шанованими і поважними представниками еллінського суспільства. У гімнастів був свій бог-покровитель – Гермес, на честь якого щорічно влаштовувалися пишні свята. На цих святах молоді елліни здавали іспити на спритність, біг, боротьбу і метання спису. Але крім цих незаперечних вмінь, молоді люди повинні були мати гарну, пропорційно розвинену мускулатуру. А у формуванні гарного пропорційного тіла гімнастика відіграє найпершу роль.

З розквітом Древньо-Римської імперії гімнастика теж займала ведучі позиції у вихованні міцних і мужніх воїнів-легіонерів. Але «римська гімнастика» трохи відрізнялась від «грецької». Римляни почали використовувати праобрази сучасних гімнастичних снарядів. Так, наприклад, дерев’яний кінь використовувався для навичок верхової їзди, а дерев’яний стіл – для опорних стрибків. Майбутні воїни навчалися долати можливі перепони під час бою. Популярними були акробатичні вправи і вправи на рівновагу. До речі, в епоху античності, гімнастика була суто чоловічим видом спорту.

З приходом християнства, гімнастику оголосили «сатанинською», оскільки вона мала плотський, тобто гріховний початок, під яким, насамперед, малося на увазі оголене тіло атлетів. І у 393 році нашої ери гімнастику було офіційно заборонено. Майже на тисячу років гімнастику намагалися знищити. У часи Середньовіччя гімнастичні вправи носили суто вузький практичний характер – під час підготовки лицарів і розвитку грубої фізичної сили. Античні ідеї гімнастики – гармонія тіла і духу - були забуті.

У часи Ренесансу гімнастика набула нового поштовху ідей античності. В систему виховання поступово входить фізичне виховання – гімнастика. Значну роль у її відродженні відіграли твір італійського лікаря Ієроніма Меркуріаліса (1530-1606) «Про мистецтво гімнастики», погляди на виховання французького письменника, автора роману «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле (1494-1553), швейцарського педагога Песталоцци (1746-1827), французького філософа-просвітителя Жан-Жака Руссо (1712-1778), чешського педагога Яна Амоса Каменського (1592-1670).

Саме з початком епохи Відродження починають більше використовуватись гімнастичні снаряди – кінь та поперечина. Фізичне виховання молоді знову вийшло на перший план системи освіти, а широке використання гімнастичних снарядів і розвиток акробатики стали основою спортивної гімнастики, розвиток і становлення якої почалися вже у XVIII-XIX сторіччях. Спочатку в Німеччині, а потім у Швеції, Франції і Росії.

Наприкінці XVIII – початку XIX ст. в Німеччині в педагогіці під впливом ідей гуманістів склалась течія філантропістів. У створенних ними школах – філантропінах – важливе місце зайняла система фізичного виховання – гімнастика, яку розробили і викладали Г. Фіт (1763-1836), І. Гутс-Мутс (1759-1839). Завершив створення системи німецької гімнастики Ф.Л. Ян. Він значно розширив «гімнастичну область» і винайшов нові вправи і снаряди (включаючи перекладину та бруси), заклавши тим самим основи сучасної спортивної гімнастики. Він розробив гімнастичну систему, названу «турнен», яка збагатила німецьку гімнастику вправами на перекладині (турніку), кільцях, брусах і коні. В 1811 році Ян відкрив першу гімнастичну площадку (неподалік від Берліна), а через 5 років опублікував – разом з одним зі своїх учнів Е. Айзеленом – книжку «Німецька гімнастика»: у ній містились опис основних вправ та необхідні методичні рекомендації. Приблизно до цього часу відносяться і перші публічні виступи гімнастів.

В середині століття в Німеччині з’являються перші гімнастичні закриті зали (до цього часу діяли лише відкриті площадки). У другій половині ХІХ ст. Європа, а пізніше і Америка переживають справжній гімнастичний бум.

Саме це був той час, коли закладалися основи нинішньої гімнастики, методика навчання і особливості стилів цього виду спорту. Так, наприклад, Німецька гімнастична система відрізнялась чітким виконанням рухів, прямими лініями і багаторазовими повторами тих самих вправ на спортивних снарядах. Швецька система тяжіла до вільних вправ, а Російська гімнастична школа пропагувала природно-прикладний, майже індивідуальний підхід до гімнастичних вправ. Оригінальні системи гімнастики були створені: у Франції Ф. Аморосом (1770-1847), у Швеції (шведська) П.-Г. Лінгом (1776-1839), а у Чехії (сокольська) – Мирославом Тиршем (1832-1884).

В середині XIX сторіччя в Чехії, під керівництвом професора Празького університету Мирослава Тирша було засноване спортивне товариство «Сокіл». Саме «Сокіл» став засновником чеської гімнастичної школи, основу якої складали вправи на снарядах, вправи з предметами, вільні вправи і піраміди. Тут приділялося більше уваги естетиці форми, красі і гармонії рухів, логічній завершеності гімнастичних комбінацій. Сокольська гімнастика завершила формування основних елементів спортивної гімнастики, що стало поштовхом для її поширення у багатьох країнах, зокрема, в Росії. Значну роль у науковому обґрунтуванні системи фізичного виховання зіграв російський вчений П.Ф.Лесгафт.

У своєму розвитку спортивна гімнастика пройшла кілька етапів: з часом змінювались вимоги до неї, і відповідно, її зміст. Історія гімнастики ХІХ ст. в основному визначалась протистоянням двох принципово різних систем: шведської і німецької.

Визнаним видом спорту гімнастика стала в 1896 році, коли була включена в програму перших сучасних Олімпійських ігор. Хоча сучасна програма гімнастичних змагань визначилась далеко не відразу. До того ж проходили вони незвичайно. Змагання гімнастів не рідко організовували на відкритому повітрі. Не існувало спочатку і єдиних технічних вимог щодо гімнастичних снарядів: дуже часто збірні команди приїжджали на міжнародні змагання з власним «реквізитом».

У 1896 році, на відроджених П’єром де Кубертеном 1-х Олімпійських іграх в Афінах, спортивна гімнастика знову заявила про себе. Програма перших змагань складалася з виступів на різноманітних гімнастичних снарядах: кінь, кільця, опорний стрибок, бруси, поперечина, лазіння по канату. На той час фактично не було командних змагань і не розігрувалось абсолютна першість. Не було на 1-й Олімпіаді і змагань серед жінок, на гімнастичний помост виходили тільки чоловіки. Вперше жіноча гімнастика дебютувала на 9-й Олімпіаді в Амстердамі у 1928 році. Правда, наступні, Х Ігри (1932, Лос-Анжелес) вони пропустили, але з ХІ Ігор (1936, Берлін, Німеччина), приймали участь постійно у всіх іграх. Спочатку жінки змагались лише у командній першості, а з ХV Ігор (1952, Хельсинки, Фінляндія) виступають в особистій першості в багатоборстві – опорні стрибки, бруси, колода, вільні вправи – і з окремих видів.

Гімнастика - один з основних розділів програми фізичного виховання. Виконання гімнастичних вправ забезпечує різносторонній вплив на організм.

Заняття гімнастичними вправами сприяють:

ü    розвитку основних груп м'язів;

ü    підвищує рухливість нервових процесів та мобільність рухового апарата;

ü    робота м'язів стає більш злагодженою;

ü    сприяють формуванню правильної постави.

Постава - звичайне положення тіла стоячи або сидячи.

Правильною вважають таку поставу, при якій голова тримається прямо, плечі розгорнуті, живіт підтягнутий,

м'язи не напружені, права і ліва сторона тіла семеричні.

Види гімнастики

Основна гімнастика включає:

стройові вправи — за їх допомогою учні швидко розміщуються для виконання вправ на заняття забезпечується порядок і дисципліна; формується правильна постава;

загально розвиваючі вправи - складають основний зміст занять, використовують для розминки та покращення рівня розвитку фізичних якостей.

 Загальнорозвиваючі вправи ділять на групи:

ü      для м'язів рук і плечового поясу;

ü      для м'язів шиї та тулубу;

ü      для м'язів ніг;

ü      для м'язів всього тулубу;

прикладні акробатичні вправи – один із засобів вдосконалення фізичних та вольових якостей. За їх допомогою розвивають силу, гнучкість, швидкість реакції, спритність. Виховують сміливість та рішучість.

Гігієнічна гімнастика - проводиться в формі ранкових занять, має велике оздоровче значення. Такі заняття покращують кровообіг, роботу ССС та обмін речовин; сприяє переходу організму від пасивного стану після сну до активного.

Атлетична гімнастика - призначена для фізично підготовлених юнаків заняття мають силову направленість.

Ритмічна гімнастика - має широкий спектр дії. Вправи виконуються під музику з великим числом рухів, які направлені на розвиток гнучкості, координації, витривалості.

Лікувальна гімнастика - направлена на попередження та лікування різних захворювань опорно-рухового апарата, серцево-судинної та дихальної систем.